Олівер Саймон д’Арсі Харт

Автор: Олександр on . Posted in Нагороджені лауреати

2016 р. - Олівер Харт

Олівер Саймон д’Арсі Харт (Гарт) (Oliver Simon D'Arcy Hart) (09.10.1948 р.) - британський економіст.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 2016 року «За внесок у розвиток теорії контрактів» (разом з Б. Хольмстремом).

Біографія

Олівер народився в Лондоні в родині відомого лікаря-фтизіатра Філіпа Монтегю Д'Арсі Харта (1900-2006 рр.).

Харт закінчив Королівський коледж Кембриджського університету зі ступенем бакалавра математики в 1969 році, отримав магістерський ступінь з економіки в університеті Уоріка в 1972 році, а в 1974 році удостоєний звання доктора філософії з економіки в Принстонському університеті.

Викладацьку діяльність розпочав на посаді лектора економіки в Ессекському університеті в 1974 – 1975 рр., після був помічником лектора, лектором з економіки в Кембриджському університеті в 1976 – 1981 рр., також працював співробітником Черчіль-коледжу при Кембриджському університеті в 1975 – 1981 рр. Був запрошеним старшим лектором в Уортонській школі бізнесу в 1979-1980 рр. У Лондонській школі економіки став професором економіки, де працював у 1981-1985 рр., а з 1997 р. удостоєний звання постійного запрошеного професора Лондонської школи економіки.

Переїхавши до США у 1984 році, був запрошеним професором економіки, а потім обійняв посаду професора економіки в 1985 – 1993 рр. у Массачусетському технологічному інституті. У 1987 – 1988 рр. був запрошеним викладачем, а в 1999 – 2003 рр. – запрошеним професором економіки і права кафедри імені Джона Оліна на юридичному факультеті Гарвардського університету, потім став співробітником Гарвардської школи бізнесу в 1988 – 1989 рр., а з 1993 р. працює професором економіки кафедри імені Ендрю Фурер Гарвардського університету.

О. Харт є членом економетричного товариства з 1979 року, членом Американської академії мистецтв і наук з 1988 року, членом-кореспондентом Британської академії з 2000 року, співробітником Європейського інституту корпоративного управління з 2002 року, членом Товариства розвитку економічної теорії з 2012 року, членом Товариства теорії фінансів з 2014 року, співробітником журналу «Журнал права, фінансів та бухгалтерського обліку» з 2015 року, членом Американської фінансової асоціації з 2016 року, членом Національної академії наук США з 2016 року.

Професор економіки Гарвардського університету Олівер Харт зробив вагомий внесок у дослідження так званих «неповних контрактів», оскільки угоди не можуть повністю описати всі можливі ситуації. Він запропонував шляхи вирішення ситуацій, коли не ясно, хто саме має ухвалювати рішення і в яких ситуаціях.

Найвідоміші праці Харта пов’язані з проблемами теорії контрактів та теорії фірми та з дослідженням корпоративних фінансів.

Теорія

Контрактна теорія, якій присвятили своє життя цьогорічні нобелівські лауреати, залишається відносно новим напрямком економічної думки. Її цінність полягає в тому, що вона зуміла згладити низку недоліків та нереалістичних припущень стандартної неокласичної теорії та формалізувати ідеї старих інституціоналістів, котрі не дуже полюбляли математичні методи.

Так, теорія економічної рівноваги зі сторінок шкільних підручників часто абстрагується від нефінансових факторів, що притаманні економічній взаємодії в реальному житті. Наприклад, при вивченні попиту і пропозиції на ринку праці робиться припущення, що працівник може без проблем змінювати місце працевлаштування, якщо на суміжних ринках зростає заробітна плата; при вивченні ринку нерухомості припускається, що пошук квартири – це просте рішення оптимізаційного завдання – треба лише зібрати та оцінити всі варіанти за головними параметрами тощо.

На практиці все далеко не так, бо на формування цін впливають високі транзакційні витрати та видатки на пошук, а також ризик отримання продукту поганої якості, що суттєво звужує можливості вибору. Контрактна теорія, на відміну від традиційної неокласичної, враховує всі параметри нефінансового характеру, що містяться в кожній усній чи письмовій угоді і здатні суттєво впливати на рішення сторін.

З іншого боку, контракти здатні істотно послабити конфлікт інтересів між учасниками економічної взаємодії, а тому набувають широкого розповсюдження та складніших форм у розвиненіших суспільствах. Чимкраще сформульовано умови договору, тим більше стимулів і мотивів для всіх сторін отримати максимальні переваги від кооперації.

Нобелівські лауреати 2016 року зуміли суттєво збагатити теорію контрактів, оформивши її у вигляді теоретичних моделей, за допомогою яких можливо конструювати і кількісно обчислювати вигоди та ризики різних типів економічних угод.

Модель асиметрії інформації.Труднощі у формулюванні контрактів часто пов’язані із різним розподілом інформації між учасниками угоди. Наприклад, менеджер краще розуміє реальний стан справ у компанії, ніж її міноритарний власник; новий працівник краще усвідомлює рівень своїх навичок, ніж роботодавець; боржник точніше знає свій фінансовий стан і наміри щодо повернення позики, ніж банк-кредитор. На основі такої інформаційної асиметрії виникає «принципал-агент конфлікт», коли агенти (менеджери, працівники, боржники) можуть зловживати недостатньою обізнаністю своїх принципалів (власників, роботодавців, кредиторів відповідно).

Проблема, яку вирішує теорія контрактів, полягає у тому, щоб виявити інформацію і запропонувати агентові оптимальний контракт, котрий враховував би його тип і водночас стимулював би агента до більшої добросовісності.

Принципал-агент конфлікт.Важливо усвідомлювати, що за умов неправильно складених контрактів одні типи агентів можуть видавати себе за інших. Так, якщо у договорі про найм не прописано необхідність диплома про відповідну освіту, збільшуються ризики найму фахівців без відповідної підготовки. Надмірно високі ставки в кредитних угодах можуть приваблювати шахраїв, котрі видаватимуть себе за доброчесних позичальників, оскільки все одно не мають наміру повертати позику.

Модель інформаційних сигналів. Модель інформаційних сигналів, хоч також базується на асиметрії інформації, передбачає можливість агента до моменту укладання контракту надіслати «сигнал» принципалові щодо себе, довівши йому свою приналежність до «вищого» типу: порядного позичальника, освіченого працівника, доброчесного страхувальника тощо. Під час найму на роботу сигналом може слугувати диплом із високими оцінками, що свідчить про вищу продуктивність праці кандидата, причому сама спеціальність може мати навіть менше значення.

Модель морального ризику.Ця модель відрізняється від попередніх тим, що асиметрія інформації виявляється уже після укладання угоди. Агент вибирає стратегію дій, які важко контролювати принципалові. Наприклад, працівник знижує рівень зусиль, страхувальник починає недбало ставитися до застрахованого ним майна, а менеджери схильні приймати неоптимальні з погляду власників рішення. Це викликає у принципалів потребу закладати в умови контракту відповідні стимули для ефективної поведінки агентів у майбутньому.

Модель неповних контрактів.У неповних контрактах, на відміну від повних, які в чистому вигляді існують лише в теорії, неможливо повністю прописати дії сторін у майбутньому, оскільки неможливо все врахувати та передбачити всі варіанти розвитку подій. Олівер Харт зі своїми співавторами зумів розробити і формалізувати модель неповних контрактів, у якій, замість визначення дій сторін у майбутньому, визначається лише, хто саме із учасників матиме право остаточного голосу в ситуаціях, коли контрагенти не зможуть дійти згоди. Результати теорії неповних контрактів активно використовують на практиці під час визначення витрат і доходів від злиттів та поглинань, під час конструювання організаційних схем розподілу влади всередині корпорацій, надання опціонів замість компенсацій менеджерам, а також під час ухвалення рішень щодо приватизації провайдерів суспільних послуг.

Майнові права.У ряді досліджень Харт, разом з різними співавторами, зокрема зі Санфордом Гроссманом і Джоном Муром, проаналізував, як розподілити майнові права на матеріальні активи. Наприклад, чи повинні вони бути власністю однієї фірми або різних. Припустимо, що новий винахід вимагає застосування певної машини і свого каналу збуту. Хто повинен володіти машиною, а хто каналом збуту? Винахідник, оператор чи розповсюджувач? Якщо інновація є видом діяльності, для якої особливо складно скласти реалістичний контракт, відповідь на це питання полягає в тому, що новатору варто зібрати права власності на всі активи в одній компанії, навіть якщо це призведе до скорочення виробництва.

Практичне застосування теорії

Наукові досягнення основоположників контрактної теорії застосовують для розв’язання широкого кола практичних проблем, оскільки більшість економічних відносин має договірну природу. Формальні та неформальні контракти наповнюють наше щодення життя: від оплати комунальних платежів до взаємин із колегами на роботі, від купівлі яблук на ринку до придбання авто. При цьому найбільшої ваги контрактна теорія набуває у сферах, критично залежних від асиметрії інформації, морального ризику, труднощів пошуку та оцінки якості товарів чи послуг.

Праці

Про дослідження лауреата

·          Неполные контракты и теория фирмы / Оливер Д. Харт // Природа фирмы : к 50-летию выхода в свет работы Р. Коуза «Природа фирмы» / [Рональд Г. Коуз, Харолд Демсец, Оливер Уильямсон и др.] ; под ред. О. И. Уильямсона, С. Дж. Уинтера ; пер. с англ. М. Я. Каждана. – Москва : Дело, 2001. – С. 206–236.

Нобелівська лекція

·       The 2016 Prize Lectures in Economic Sciences, 8 December 2016, Aula Magna, Stockholm University. [https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/2016/hart-lecture.html]

Дослідження теорії контрактів

·        Fehr, Ernst, Oliver Hart, and Christian Zehnder. 2015. “How Do Informal Agreements and Revision Shape Contractual Reference Points?.” Journal of the European Economic Association 13 (1): 1-28.

·         Hart, Oliver. 2013. “Noncontractible Investments and Reference Points.” Games 4 (3): 437-456.

·        Hart, Oliver, Ernst Fehr, and Christian Zehnder. 2011. “Contracts as Reference Points-Experimental Evidence.” American Economic Review 101 (2): 493-525.

Дослідження теорії фірми

·        Borek, Christopher T, Angelo Frattarelli, and Oliver Hart. 2014. “Tax Shelters or Efficient Tax Planning? A Theory of The Firm Perspective On the Economic Substance Doctrine.” Journal of Law and Economics 57 (4): 975-1000

·        Borek, Christopher T, Angleo Frattarelli, and Oliver Hart. 2013. “Tax shelters and the theory of the firm.” VOX, July 2, 2013

·        Hart, Oliver. 2011. “Thinking about the Firm: A Review of Daniel Spulber's 'The Theory of the Firm'.” Journal of Economic Literature 49 (1): 101-113.

·        Hart, Oliver, and Bengt Holmstrom. 2010. “A Theory of Firm Scope.” Quarterly Journal of Economics CXXV (2): 483-513.

Дослідження корпоративних фінансів

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2015. “Liquidity and Inefficient Investment.” Journal of the European Economic Association 13 (5): 737-769.

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2011. “A New Capital Regulation for Large Financial Institutions.” American Law and Economics Review 13 (2): 453-490.

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2010. “How to Make a Distressed Bank Raise Equity.” Financial Times.PDF icon FinancialTimes-2010

·        Hart, Oliver, and Luigi Zingales. 2010. ““Curbing Risk on Wall Street”.” National Affairs, 3, Spring, 20-34. Publisher's Version

Бенгт Роберт Хольмстрем

Автор: Олександр on . Posted in Нагороджені лауреати

2016 р. - Бенгт Хольмстрем

Бенгт Роберт Хольмстрем (Гольстрем) (Benqt Robert Holmström) (18.04.1949 р.) - фінський економіст.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 2016 року «За внесок у розвиток теорії контрактів» (разом з О. Хартом).

Викладає в Массачусетському технологічному інституті. Бенгт Хольмстрем у кінці 1970-х років показав оптимальний шлях укладання контракту між власником чи акціонером бізнесу та найманим менеджером, чия робота не є цілком підконтрольною першому. Запропонований ним принцип чітко визначає наскільки контракт повинен пов’язувати результати роботи компанії з бонусами керівника.

Хольмстремє теоретиком мікроекономістом, знаним у світі за його дослідження з теорії контрактів і стимулів, особливо стосовно теорії фірми, корпоративного управління і проблем з ліквідністю під час фінансових криз.

Біографія

Хольмстрем народився 18 квітня 1949 року в Гельсінкі. Представник шведської меншини в Фінляндії.

Хольмстрем отримав ступінь бакалавра наук з математики у Гельсінському університеті в 1972 році, а магістерський ступінь у 1975 році у Стенфордському університеті. Магістерська робота була присвячена дослідженням операцій. Докторського ступеня був удостоєний у 1978 році в Стенфордської вищій школі бізнесу.

Викладацьку діяльність почав у 1978-1979 роках на посаді асистента професора кафедри систем і досліджень операцій у Шведської школі економіки і ділового адміністрування (вищий навчальний заклад Фінляндії). Продовжив асистентом професора управлінської економіки в 1979-1980 роках і асоційованим професором в 1980-1983 роках в Школі менеджменту Келлога при Північно-Західному університеті. У 1983-1994 роках обіймав посаду повного професора економіки в Єльському університеті, а в 1985-1994 роках професор кафедри економіки і управління імені Едвіна Дж. Бейнеке при Вищої школи менеджменту Єльського університету. З 1994 року професор кафедри економіки і менеджменту, а з 1997 року професор кафедри економіки імені Пола Семюелсона Массачусетського технологічного інституту.

Був членом ради директорів в організаціях Куусакоскі Ltd (1989-2008), Проспект емісії (1994-1995), Nokia Corporation (1999-2012). Є чинним членом ради директорів «Фінського ділового та політичного форуму» з 2005 року, «Дослідницького інституту фінської економіки» з 2005 року, фонду університету Аалто з 2008 року.

10 жовтня 2016 Бенгту Хольмстрему і Оліверу Харту (США) була присуджена Нобелівська премія з економіки «за внесок в теорію контрактів». На думку нобелівського комітету, роботи Хольмстрема і Харта, присвячені аналізу контрактних домовленостей, заклали «інтелектуальні основи для розробки політики та інститутів у багатьох сферах, включаючи законодавство про банкрутство і політичні конституції».

Теорія

У 1979 році Хольмстрем запропонував так званий «принцип інформативності» (пізніше його стали називати «принципом Хольмстрема»), суть якого полягає в залежності оплати праці агента від таких величин, які є істотними для оцінки дій цього агента, і на які слабо впливають не пов'язані з діями агента чинники. Хольмстрем пояснював, що не можна ставити винагороду агента в залежність від факторів, які істотно залежать від стану економіки. Наприклад, не можна прив'язувати винагороду до динаміки абсолютної вартості акцій компанії - більш правильно враховувати динаміку вартості цих акцій щодо динаміки вартості інших акцій у цій же галузі.

1982 р. Хольмстрем проаналізував динамічну ситуацію, при якій поточна зарплата працівника не залежить від його продуктивності. Замість цього, працівник мотивується до старанної роботи занепокоєнням за свою подальшу кар'єру і майбутню зарплату. На конкурентному ринку праці компанія повинна винагороджувати поточну продуктивність більш високими заробітками в майбутньому. Хоча це може виглядати як ефективна система винагороди і мотивації працівників, у неї є один істотний недолік: стурбованість кар'єрою може виявитися настільки сильною для працівників-новачків, що вони стануть працювати дуже інтенсивно, у той час, як старші фахівці будуть ухилятися від роботи. Ця модель Хольмстрема, пов'язана з кар'єрними побоюваннями, отримала застосування в іншому контексті - для аналізу відносин між політиками і тими, хто за них проголосував.

Практичне застосування теорії

Теорія контрактів має великий вплив на безліч сфер - від управління організаціями до конституційного права. Завдяки роботам Б. Хольмстрема ми зараз маємо інструменти для аналізу не тільки фінансових умов договорів, але також договірного розподілу прав контролю, майнових прав та права на рішення для сторін договору. Внесок, зроблений лауреатом, допоміг зрозуміти безліч контрактів, які ми спостерігаємо в реальному світі. Вони також дали нам нові способи осмислення того, як повинні бути складені контракти - як на приватних ринках, так і в державній сфері.

Праці

з теорії контрактів і стимулів, особливо стосовно теорії фірми, корпоративного управління і проблем з ліквідністю під час фінансових криз.

Нобелівська лекція

·       The 2016 Prize Lectures in Economic Sciences, 8 December 2016, Aula Magna, Stockholm University. [https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/2016/hart-lecture.html]

Дослідження контрактів та стимулів

·        Holmström B.R. Moral Hazard and Observability // Bell Journal of Economics, 10(1), 1979. — pp. 74-91

[https://faculty.fuqua.duke.edu/~qc2/BA532/1979%20Rand%20Holmstrom.pdf]

·        Holmström B.R. Moral Hazard in Teams // Bell Journal of Economics, 13(2), 1982. — pp. 324—340.

·        Holmström B.R., Milgrom P. Multitask Principal-Agent Analyses: Incentive Contracts, Asset Ownership, and Job Design // Journal of Law, Economics, and Organization, 7, 1991 — pp.24-52

[http://aida.econ.yale.edu/~dirkb/teach/pdf/holmstrom/1991%20multi-task.pdf]

·        Holmström B.R. Equilibrium Long-Term Labor Contracts // Quarterly Journal of Economics, 98, 1983. — pp. 23-54

Дослідження теорії фірми та корпоративного управління

·        Holmström B.R., Milgrom P. The Firm as an Incentive System // American Economic Review, 84(4), 1994 — pp. 972—991

[http://faculty.washington.edu/mfan/is582/articles/Holmstrom1994.pdf]

·        Holmström B.R., Roberts J. The Boundaries of the Firm Revisited // Journal of Economic Perspectives, 12(4), 1998 — pp. 73-94

Дослідження проблем з ліквідністю під час фінансових криз

·       Holmström B.R., Tirole J. Private and Public Supply of Liquidity // Journal of Political Economy, Vol. 106, No. 1 (February 1998) — pp. 1-40 — DOI: 10.1086/250001

·       Holmström B.R. Managerial Incentive Problems: A Dynamic Perspective // Review of Economic Studies, 66(1), Jan. 1999 — pp.169-182

[https://faculty.fuqua.duke.edu/~qc2/BA532/1999%20RES%20Holmstrom%20career.pdf]

Ангус Дітон

Автор: Олександр on . Posted in Нагороджені лауреати

2015 р. – Ангус Дітон

Ангус Дітон (19.10.1945 р.) ­– британський  та американський економіст.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 2015 року «За дослідження споживання, бідності та добробуту».

Біографія

Ангус Дітон народився в м. Единбург (Шотландія). А. Дітон отримав ступінь бакалавра (1967), магістра мистецтв (1971), а також доктора філософії (1974) у Кембриджському університеті. Протягом 1967–1968 рр. працював у Governor and Company of the Bank of England. У 1976–1983 рр. він був професором економетрики Бристольського університету. У 1979-1980 рр. виконував обов’язки запрошеного професора в Принстонському університеті. З 1983 р. працює на економічному факультеті в Принстонському університеті, спеціалізуючись на проблемах мікроекономіки.

Ангус Дітон у 1978 році став першим лауреатом Економетричного товариства та отримав медаль Фріша. Член Американської академії мистецтв і наук (1992), член Британської академії (2001), член Королівського товариства Единбурга (2010). У 2009 р. він став президентом Американської економічної асоціації, протягом 2004–2005 рр. був віце-президентом. У 2012 р. отримав нагороду BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Award. Член Американського філософського товариства (2014). 28 квітня 2015 р. був обраний членом Національної Академії наук.

Теорія

Свою увагу А. Дітон зосередив на дослідженні питань добробуту та економічного розвитку, а також порівнянні здоров’я населення та рівня багатства і бідності досліджуваних країн. Нобелівський комітет підкреслив три взаємозалежних досягнення А. Дітона: новий підхід до оцінки попиту на різні товари, дослідження взаємозв’язку між доходом і споживанням та роботу щодо вимірювання рівня життя та бідності.

Рівень життя і бідність. Учений розробив досконалі шляхи оцінки та порівняння рівня добробуту й бідності в географічному і часовому вимірах. Методологія Дітона полягає у вивченні споживання в різних країнах світу на індивідуальному рівні. Його дослідження спрямовані на детермінанти здоров'я в багатих і бідних країнах, а також на вимірювання бідності в Індії і у всьому світі. Аналізував обстеження домашніх господарств. Доводив наявність прямого зв'язку між матеріальним достатком і відчуттям щастя. При цьому, згідно з висновками ученого, виявилося, що вважають себе  найщасливішими ті з американців, хто заробляє близько $75000 на рік.

Оцінка попиту. Одним з головних напрямків діяльності А. Дітона є розробка так званої «ідеальної системи попиту», що являє собою комплекс математичних рівнянь для товарів. У ній, зокрема, визначається, як попит на кожний товар залежить від рівня цін, доходів споживачів та різних демографічних факторів. «Ідеальна система попиту» залишається загальновизнаним методом вивчення наслідків економічної політики, індексів інфляції, а також порівняння стану та динаміки купівельної спроможності населення в різних країнах світу.

Дохід і споживання. Також А. Дітон досліджує взаємозв'язок між обсягами доходів та споживання. На його думку, середній дохід є хибним показником соціально-економічного розвитку країни, адже можливо як рівномірний розподіл доходів, так і більш широке відхилення доходів від середнього рівня, у результаті якого більшість населення опиняється за межею бідності. Парадокс Дітона, полягає в тому, що обсяги споживання в цілому змінюються не так різко, як коливаються сукупні доходи. Для кращого розуміння макроекономічних процесів необхідно досліджувати динаміку індивідуальних доходів і споживчих рішень на мікрорівні. А. Дітон запропонував новий методологічний підхід до оцінки даних про доходи громадян на основі аналізу кількості даних про реальні споживчі витрати на рівні домогосподарств та їх груп. Такий підхід до дослідження, незважаючи на високу вартість збору інформації, має велике практичне значення в роботі міжнародних фінансових організацій − донорів країн. Знаючи на покупку яких товарів домогосподарства спрямовують додаткові доходи, отримані від зарубіжних донорів, можна набагато краще організувати процес надання допомоги, максимально покращуючи ефект і забезпечивши цільове використання виділених коштів. На основі дослідження мікроданих Дітон зумів довести, що межа бідності не може бути однаковою для всіх країн і виражатися цифрою мінімального доходу.

Практичне застосування теорії

Праці А. Дітона доводять, що хибний підхід щодо визначення обсягів витрат пересічними громадянами на основі визначення середнього доходу, може мати вкрай негативний вплив на визначення перспектив формування попиту на окремі товари і послуги. В українських реаліях за умови існування надприбутків олігархів та перебування більшості населення за межею або на межі бідності середній дохід не відображає реального стану справ в економіці, а обчислення соціальних витрат на його основі залишається засобом маніпулювання громадянською думкою та перерозподілу коштів не в інтересах бідних громадян України. Для формулювання висновків щодо реального попиту на товари і послуги в українському соціумі необхідно вивчати доходи і видатки населення на мікрорівні.

Праці

Аналіз взаємозв’язків між добробутом та економічним розвитком

Case, Anne, and Angus Deaton. Rising Morbidity and Mortality in Midlife Among White Non-Hispanic Americans in the 21St Century // Proceedings of the National Academy of Sciences. – 2015. – 1-6. – Режим доступу: http://www.pnas.org/content/early/2015/10/29/1518393112.full.pdf?sid=c9772399-e254-46a8-9da6-33b3fdf014dd

Deaton, Angus. On Tyrannical Experts and Expert Tyrants // The Review of Austrian Economics. – 2015. – 28 (4): 407-412. – Режим доступу: http://scholar.princeton.edu/sites/default/files/deaton/files/deaton_on_tyrannical_experts_and_exper_tyrants_rae_2015.pdf

Case, A, and A Deaton. Suicide, Age, and Wellbeing: An Empirical Investigation // Nber Working Paper, no. 21279, 2015. – Режим доступу:  http://scholar.princeton.edu/sites/default/files/deaton/files/suicide_aging_and_wellbeing_boulders_revised_june_8_2015.pdf

Steptoe, Andrew, Angus Deaton, and Arthur A Stone. 2014. “Subjective Wellbeing, Health, and Ageing // The Lancet. – 2014. – 385 (9968). – Р. 640-648.  – Режим доступу: http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Steptoe%20Deaton%20and%20Stone%20Lancet%202015.pdf

Deaton, A, and A Stone. Grandpa and the Snapper: The Wellbeing of the Elderly Who Live with Children // In Discoveries in the Economics of Aging. Chicago: University of Chicago Press, 2014. – Режим доступу: http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Deaton_Grandpa_and_the_Snapper.pdf

Deaton, A, and B Aten. Trying to Understand the Ppps in Icp 2011: Why Are the Results so Different? // Nber Working Paper No. 20244 (Revised March2015). – Режим доступу: http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Deaton_Aten_Trying_to_understand_ICP_2011_V5.pdf

Deaton, A, and A Stone. Evaluative and Hedonic Wellbeing Among Those with and Without Children at Home // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. – 2014. – № 111 (4): 1328-1333. – Режим доступу: http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Evaluative%20and%20Hedonic%20Wellbeing%20PNAS%20January%202014.pdf

Deaton, A, and A Stone. Do Context Effects Limit the Usefulness of Self-Reported Wellbeing Measures // Research Program in Development Studies Working Paper #288. – 2013. – Режим доступу:

http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Context%20effects%20and%20wellbeing%20july%20all.pdf

Deaton, A. Reshaping the World: The 2005 Round of the International Comparison Program // In Measuring the Size of the World Economy: The Framework, Methodology, and Results from the International Comparison Program. Washington, DC: World Bank, 2013. – Режим доступу:  http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Deaton_Reshaping_the_World_July2014.pdf

Coffey, D, A Deaton, J Dréze, D Spears, and A Tarozzi. Stunting Among Children: Facts and Implications // Economic and Political Weekly. ­ 2013. – 48 (34) – Режим доступу: http://www.princeton.edu/~deaton/downloads/Coffey_Deaton_Dreze_Tarozzi_Stunting_among_Children_EPW%202013.pdf

Deaton, A. The Great Escape: Health, Wealth, and the Origins of Inequality / A. Deaton. – Princeton: Princeton University Press. Available at Amazon, 2013.

Жан Тіроль

Автор: Олександр on . Posted in Нагороджені лауреати

2014 р. – Жан Тіроль

Жан Тіроль (9.08.1953 р.) - французький економіст.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 2014 року "За аналіз ринкової влади та регулювання".

Біографія

Жан Тірольна родився в м. Труа (північ Франції). Здобув вищу інженерну освіту в двох паризьких університетах -у Політехнічній школі в 1976 р. та у Національній школі мостів та доріг у 1978 р.  У цьому ж році захистив докторат третього циклу з математики в Університеті Париж-Дофін. У 1981 р. отримав докторську ступінь у Массачусетському технологічному інституті (США).

Ж. Тіроль працював у Массачусетському технологічному інституті (США), де захистив дисертацію і здобув науковий ступінь Ph.D. з економіки, у Національній школі мостів та доріг, вІнституті економіки промисловості при Університеті соціальних наук у Тулузі, у Вищій школі соціальних наук, у Тулузькій школі економіки (Франція). У 1998 р. — президент Економетричного товариства. У 2001 р. — президент Європейської економічної асоціації. З 2009 р. — голова Ради директорів Тулузької школи економіки. З 2011 р. - член Французької академії наук, член Виконавчого комітету Інституту перспективних досліджень у Тулузі. З 2013 р. - член Ради стратегічних досліджень.

Ж. Тіроль є лауреатом премій різних університетів та економічних організацій, зокрема був нагороджений премією Європейської Економічної асоціації в 1993 р. та отримав золоту медаль Національного центру наукових досліджень Франції в 2007 р.

Теорія

Жан Тіроль провів аналіз ринків, на яких домінують картелі та монополії. Світова наукова спільнота відзначила досягнення французького дослідника в теорії галузевих ринків та теорії ігор, що дали змогу краще зрозуміти особливості недосконалого ринку під впливом монополій та олігополій. За відсутності регулювання, існування таких ринків часто призводить до соціально небажаних результатів – необґрунтованого завищення цін або до домінування неефективних компаній, які виживають, блокуючи вихід на ринок конкурентів. З середини 1980-х років Жан Тіроль вдихнув нове життя в дослідження провалів ринку. Його аналіз компаній з ринковою владою складає єдину теорію з акцентом на центральні питання політики: як уряд повинен поводитися з об'єднаннями компаній або картелями, і як потрібно регулювати монополії.

Ж. Тіроль довів, що традиційні методи стримування на монопольних ринках – обмеження цін та заборона співпраці між конкурентами – можуть бути ефективними за певних умов, однак за інших обставин вони можуть принести більше шкоди, ніж користі. Класичні методи боротьби з олігополіями не завжди є успішними, адже обмеження цін не завжди заважає отриманню надприбутків, а заборона кооперації гравців на ринку може стримувати розвиток інновацій. Тому Тіроль акцентує увагу на тому, що оптимальне регулювання повинно здійснюватися з урахуванням особливостей тієї чи іншої галузі. У низці своїх публікацій Ж. Тіроль описує загальний концепт такої політики, застосувавши її на прикладі різних сфер – від банківської системи до телекомунікаційних мереж.

Ключовою особливістю різних галузей економіки є різний рівень монополізації. На конкурентних ринках діє об’єктивний закон попиту і пропозиції, на монополізованих – найбільші компанії мають ринкову владу встановлювати свої ціни, незважаючи на дії конкурентів. На олігопольних ринках з кількома провідними гравцями не діють класичні закони чистої конкуренції, оскільки там є широкі можливості для змови та ведення стратегічних ігор, спрямованих на  посилення корпоративного впливу.

Праці Ж. Тіроля дають відповіді на питання як саме державі слід налаштовувати тонкий механізм регулювання існуючих монополій у фінансовій, транспортній чи телекомунікаційній галузях, наскільки сильно втручатися у процес концентрації капіталу шляхом злиттів і поглинань, як запобігати картельним змовам, що підривають основи ринкового встановлення цін. Ж. Тіроль застерігає: надто прямолінійна антимонопольна політика заборон горизонтальної кооперації між гравцями одного ринку, може принести не лише позитивні, а й негативні наслідки, наприклад, згортання інновацій. Адже корпоративні альянси створюються як задля цінової війни, так і з метою спільних науково-технічних проектів. Ж. Тіроль розробив загальні методичні підходи до дизайну регуляторних систем, орієнтованих на окремі сектори економіки.

Ж. Тіроль провів низку досліджень у сфері регулювання монополій, державних закупівель та приватизації. Він опублікував більше ста публікацій щодо теорії галузевих ринків, теорії ігор, теорії стимулів у поставках і регулюванні, пруденційного регулювання банків, конкуренції в телекомунікаціях і теорії фінансів.

Ж. Тірользробив значний внесок у багатьох напрямах мікроекономічного аналізу. Одна з найвідоміших його робіт - теорії колективних репутацій - розвиток концепції моделі Акерлофа про ринки з асиметричною інформацією. Ця теорія формалізує і описує у вигляді математичної моделі такі поняття, як репутація, якість (товару, послуги), чесна поведінка. На концепції, запропонованої Тіролем, базується багато нових робіт інших авторів у близьких темах, зокрема щодо корупції в суспільстві.

Варто також відзначити дослідження Тіролем так званих двосторонніх ринків, що діють за принципом платформ, які отримують прибуток від зведення між собою різних груп клієнтів з протилежними інтересами. Прикладами платформ можуть бути друковані видання, інформаційні сайти, пошукові системи або соціальні мережі, що обслуговують як рекламодавців, так і читачів. При цьому ціна, яку платять обидві групи споживачів за доступ до платформи, найчастіше зміщена в той чи інший бік з огляду на складність залучення якогось із двох типів клієнтів. Проблема в регулюванні двосторонніх ринків полягає у тому, що одні користувачі платформи платять надмірну на перший погляд ціну, субсидуючи інших. А це, згідно з традиційною практикою антимонопольного регулювання, може розглядатися як монопольний вплив на формування цін. Ж. Тіроль рекомендує специфічні методи регулювання таких галузей, оскільки цінова дискримінація на двосторонніх ринках не знижує, а навпаки підвищує загальний добробут усіх учасників.

Практичне застосування теорії

Роботи Ж. Тіроля дали змогу урядовцям легше вирішувати дилему між стимулюванням потужних корпорацій ставати більш продуктивними і, водночас, менше шкодити інтересам споживачів та інших учасників ринку, а також дозволили значно покращити регулювання галузей, у яких домінують кілька великих компаній, допомогли дослідити організаційну структуру різних галузей економіки, які вимагають особливого підходу до їхнього регулювання. Наприклад, ринки металургії та інформаційних технологій не можна регулювати за єдиним шаблоном.

У своїх публіцистичних статтях Тіроль виступає борцем із недосконалостями бюрократичного механізму регулювання економікою. Його поради надані в 2007 році французькому уряду є актуальними і для сучасної України. Рецепт ефективного реформування державної машини від Жана Тіроля складався з чотирьох складових: реструктуризація – конкуренція – оцінювання – підзвітність.

Праці

Нобелівська лекція

·       Відеолекція Ж. Тіроля "Two-sided markets - feb. 26, 2013 - Part 1".  - Режим доступу: http://ut-capitole.ubicast.tv/videos/jean-tirole-two-sided-markets-feb-26-2013-part-1/

·        Відеолекція Ж. Тіроля "Two-sided markets - feb. 26, 2013 - Part 2".  - Режим доступу: http://ut-capitole.ubicast.tv/videos/jean-tirole-two-sided-markets-feb-26-2013-part-2/

 

Теорія галузевих ринків та теорії ігор

·       Fudenberg Drew. Dynamic Models of Oligopoly / Drew Fudenberg, Jean Tirole. - Harwood: Harwood Academic Publishers GmbH, - 1986.

·       Tirole Jean. The Theory of Industrial Organization / Jean Tirole. -  Massachusetts: MIT Press, 1988 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.worldcat.org/title/theory-of-industrial-organization/oclc/17439201

·       Fudenberg D. Game Theory / Drew Fudenberg, Jean Tirole.  - Massachusetts: MIT Press, 1991. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=pFPHKwXro3QC&pg=PA205&lpg=PA205&dq=%E2%80%A2%09Fudenberg+D.+Game+Theory&source=bl&ots=P19LsjqhTC&sig=Dy25RR3VwK3Tettx3xfXWzYUPF4&hl=uk&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=%E2%80%A2%09Fudenberg%20D.%20Game%20Theory&f=false

·       Maskin Eric. A Theory of Dynamic Oligopoly I: Overview and Quantity Competition with Large Fixed Costs / Eric Maskin, Jean Tirole. - Econometrica. - 1988. - Vol. 56, No. 3. - Р. 549-569. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dklevine.com/archive/refs4397.pdf

·       Maskin Eric. A Theory of Dynamic Oligopoly II: Price Competition / Eric Maskin, Jean Tirole. -  Econometrica . - 1988. - Vol. 56, No. 3. - Р. 571-599. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://code.uab.es/xmg/Docencia/IO-en/IOReadings/BertrandParadox/MaskinTirole.pdf

 

Регулювання монополій, державних закупівель та приватизації

·       Laffont Jean-Jacques. A Theory of Incentives in Regulation and Procurement / Jean-Jacques Laffont, Jean Tirole. -  Massachusetts: MIT Press,1993.

·       Tirole Jean. Competition in Telecommunications / Jean Tirole. -  Massachusetts:  MIT Press, 1999. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://www.amazon.com/Competition-Telecommunications-Lectures-Jean-Jacques-Laffont/dp/0262621509/ref=la_B001I9RV7W_1_6?s=books&ie=UTF8&qid=1413204328&sr=1-6

·       Tirole Jean. The Theory of Corporate Finance / Jean Tirole. - Princeton: Princeton University Press, 2005.

·       Laffont Jean-Jacques. Optimal Bypass and Cream Skimming / Jean-Jacques Laffont, Jean Tirole. - American Economic Review. - 1990. - Vol. 80, No. 5. - P. 1042–1061.

·       Rochet  Jean-Charles. Two-Sided Markets: A Progress Report / Jean-Charles Rochet, Jean Tirole. - Rand Journal of Economics. - 2006. - Vol. 37, No. 3. -  P. 645-667. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tse-fr.eu/sites/default/files/medias/doc/by/rochet/rochet_tirole.pdf

·       Joskow Paul.  Reliability and Competitive Electricity Markets / Paul Joskow, Jean Tirole. -  Rand Journal of Economics. - 2004. - Vol. 38, No. 1. - P. 60-84. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.hks.harvard.edu/hepg/Papers/Joskow.Tirole.Reliability.Apr.04.pdf

Ефективність прийняття рішень суб'єктами державних інституцій

·       Maskin Eric. The Politician and the Judge: Accountability in Government / Eric Maskin, Jean Tirole. - American Economic Review. - 2004. -  Vol. 94, No. 4. - P. 1034-1054. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.sss.ias.edu/files/papers/econpaper20.pdf

·       Caillaud Bernard. Parties as Political Intermediaries / Bernard Caillaud, Jean Tirole. -  Quarterly Journal of Economics. - 2002. - Vol. 117, No. 4. - P. 1453-1489. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.enpc.fr/ceras/caillaud/pdf/ppi.pdf

·       Caillaud Bernard. Party Governance and Ideological Bias / Bernard Caillaud, Jean Tirole. - European Economic Review. - 1999. -Vol. 43, issues 4–6. - P. 779–789.

 

Регулювання банківської системи

·       Dewatripont Mathias. The Prudential Regulation of Banks / Mathias Dewatripont, Jean Tirole. -  Massachusetts: MIT Press,1994.

·       Tirole Jean. Financial Crises, Liquidity and the International Monetary System / Jean Tirole. - Princeton: Princeton University Press, 2002.

·       Dewatripont Mathias. Balancing the Banks / Mathias Dewatripont, Jean-Charles Rochet, Jean Tirole. -  Princeton:  Princeton University Press, 2010.

·       Bengt Holmstrom. Domestic and International Supply of Liquidity / Bengt Holmstrom,  Jean Tirole. -  American Economic Review. - 2002. - Vol. 92, No. 2. - P. 42-45.

·       Bengt Holmstrom. LAPM: A Liquidity-Based Asset Pricing Model / Bengt Holmstrom,  Jean Tirole. - Journal of Finance. -2001. - Vol. 56, No. 5. -  P. 1837-1867. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://www.nber.org/papers/w6673.pdf

·       Bengt Holmstrom. Modelling Aggregate Liquidity / Bengt Holmstrom,  Jean Tirole. - American Economic Review. - 1996. - Vol. 86, No. 2. - P. 187-191.

·       Dewatripont Mathias. A Theory of Debt and Equity: Diversity of Securities and Manager-Share- holder Congruence / Mathias Dewatripont, Jean Tirole. -  Quarterly Journal of Economics. - 1994. - Vol. 109, No. 4. - P. 1027–1054.

Юджин Фама

Автор: Олександр on . Posted in Нагороджені лауреати

2013 р. – Юджин Фама

Юджин Фама (14.02.1939 р.) — американський економіст, фахівець з фінансів та теорії ефективності ринків.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 2013 року «За емпіричний аналіз цін на активи» (разом з Робертом Шиллером та Ларсом Пітером Гансеном).

Біографія

Юджин Френсіс Джин Фама (Eugene Francis Gene Fama) народився 14 лютого 1939 року в Бостоні (штат Массачусетс,США). Ю. Фамавирісу небагатому кварталі Бостонав італійсько-американській родині з сицилійським корінням. Закінчив католицьку школу, навчався в університеті Тафтса (Медфорд, штат Массачусетс). Вибрав як основний предмет французьку мову, але після двох років навчання на факультеті романської філології, відвідавши курси економіки, зрозумів, що філологія - не його покликання і змінив спеціалізацію на економіку. Після вступу до Чиказького університету (University of Chicago), у якому він викладав все життя за виключенням двох років у Бельгії, майбутній лауреат зумів рік за роком втілювати у реальність найкращі традиції цієї наукової школи. Працював науковим співробітником під керівництвом професора економіки Гаррі Ернеста, який вивчав динаміку цін на фондовому ринку. Ю. Фамаотримав ступінь бакалавра з французької мови в Університеті Тафтс (Tufts University) у 1960 р.; магістра ділового адміністрування в 1963 р.; доктора філософії (економіка і фінанси) Чиказького університету в 1964 р., захистивши докторську дисертаційну роботу "Поведінка цін фондового ринку". Обравши дану тематику предметом для дисертації і подальших досліджень, Ю.Фама став головним популяризатором і розробником ідеї ефективності ринку, яка змінила відношення науковців та практиків до ціноутворення на фондових ринках. Юджин Фама почав викладацьку діяльність у Чиказькому Університеті з 1963 р.(в якості професора з 1968). Своїми наставниками Фама називає вчених зі світовим іменем Мертона Міллера, Франко Модільяні та Бенуа Мандельброта. Його залучали до проектів Центру дослідження цін на цінні папери (CRSP), де він на основі аналізу історичних даних мав розробляти схеми прогнозування котирувань. З 1974 р. Ю. Фама - консультативний редактор журналу "Journal of Financial Economics". Протягом 1975-1976рр. він викладав у Католицькому університетіу Левені (Бельгія). Протягом 1982-1995рр. викладав у Вищій школі менеджменту Андерсона Каліфорнійського університету. У 1982 р.очолив Раду директорів інвестиційного фонду "Dimensional Fund Advisors". З 1989 р. є академіком Американської академії мистецтв і наук. У 2001 р. був обраний членом Американської фінансової асоціації. Є доктором права Університетів Рочестера і Де Поля, почесним доктором Католицького університету Левена (Бельгія), почеснимд октором Університету Тафтса. Юджин Фамабув редактором таких авторитетних економічних видань як "Economic Review" та "Journal of Monetary Economics".

У 1982 р. отримав премію Бельгійського національного фонду наукових досліджень (Belgian National Science Prize). У 1992 р. він став лауреатом премії "Smith Breeden Prize", у 1998 р. отримав премію "Fama-DFA Prize". У 2005 р. Ю. Фама став першим володарем нещодавно заснованого призу, премії "Deutsche Bank Prize" в галузі фінансової економіки, у2007 році ставлауреатом премії Американської фінансової асоціації за видатні досягнення в галузі фінансів, а також у 2008 р. отримав нагороду банку Морган Стенлі "American Finance Association Award for Excellence in Finance".

Теорія

Люди і компанії з усього світу щодня ставлять перед собою вічні питання: в якій формі зберігати свої заощадження? Куди вкладати існуючі фінансові ресурси, щоб вони приносили дохід за заданого рівня ризику? Як оцінити дійсну вартість активів, щоб не переплатити посередникам? Як вибрати оптимальне поєднання активів, серед яких акції, облігації, деривативи, золото, банківські вклади і безвідмовна готівка? Краще зрозуміти природу ціноутворення на ринках фінансових активів та нерухомості допомагають дослідження Юджина Фама. У першій телефонній розмові з представником Нобелівського комітету Ю. Фама основним досягненням своїх наукових праць назвав відповідь на питання: "Як виміряти ризик, якщо ринкові ціни формуються коректно?", а також дослідження взаємозв’язку між ризиками та очікуваною дохідністю активів.

Професор Чиказького університету Ю. Фама вважається засновником "гіпотези ефективного ринку", яка постулює, що ціни на активи враховують всю наявну інформацію (простіше кажучи, "ринок знає все").  У 1965 р. він сформулював принципи гіпотези ефективного ринку. У співавторстві з Кеннетом Френчем Фама покращив результативність емпіричної моделі оцінки капітальних активів. Для цього він ввів у формулу два нових параметри: величину ринкової капіталізації та відношення ціни до балансової вартості. У 1969 р. він у співавторстві з Лоуренсом Фішером, Майклом Дженсеном і Річардом Роллом показав, що котирування акцій негайно реагує на появу нової інформації на ринку.

Юджин Фама припускав, що спрогнозувати прибутковість активів неможливо. Він відкинув ідею про те, що попередні показники можуть допомогти у прогнозуванні цін на активи у короткостроковому часовому відрізку. Іншими словами, потрібно скептично ставитися до порад біржових брокерів/менеджерів інвестиційних фондів, які пропонують купити «безпрограшні» акції. Розумніше, на думку Ю. Фами, вкладати в індексні фонди.

Крім того, вчений працював над знаменитою моделлю САРМ - головним елементом стандартної методики оцінки активів. Спільно з колегами Ю. Фама довів, що звичайний спосіб розрахунку бета-коефіцієнта, який показує чутливість активу до змін середньоринкової прибутковості, і його використання в рівнянні оцінки активу навряд чи дадуть точний результат. Юджин Фама провів емпіричне дослідження розподілів і залежностей, що спостерігаються у доходностях активів фондового ринку, і дійшов висновку про "гіпотезу випадкового блукання".

Гіпотеза ефективності ринку, яку Фама підніс до рівня загальновизнаної теорії, ґрунтується на твердженні, що уся нова інформація, яка має відношення до вартості фінансового активу - цінного паперу, металу, валюти тощо - завжди враховується в його ціні, навіть якщо сама важлива подія лише очікується. Наприклад, повідомлення РА Moody’s про зниження суверенного рейтингу України призвело до зростання спредів за кредитно-дефолтними свопами і подорожчання вартості позик для усіх українських емітентів. Відтак, реальні ціни на активи (CDS, єврооблігації) змінилися лише від новини про ріст імовірності суверенного дефолту, якого, наприклад, за заявами українських чиновників, ніхто не дочекається.

Остаточно гіпотеза ефективності ринку була сформульована Ю. Фама у 1970 р. у його статті «Ефективність ринків капіталу: огляд теорії та емпіричної роботи». Стаття починається з наступного, по суті знаменитого визначення: «Основною роллю ринку капіталу є розподіл власності фондового капіталу економіки. У цілому, ідеалом є ринок, на якому ціни забезпечують точні сигнали для розподілу ресурсів: тобто, ринок, на якому фірми можуть приймати виробничо-інвестиційні рішення, а інвестори можуть вибрати серед цінних паперів, які представляють право власності на діяльність фірм - з припущення, що вартість цінних паперів у будь-який час "повною мірою відображає" всю доступну інформацію. Ринок, на якому ціни завжди "повною мірою відображають" доступну інформацію, називається "ефективним"». Далі, відразу ж автор виділяє три форми гіпотези ефективного ринку (перші дві були запропоновані ще Г. Робертсом): а) слабку - ціни акцій відображають свою минулу інформацію; б) напівсильну - ціни акцій відображають не тільки свої минулі ціни, але і всіляку загальнодоступну інформацію; в) сильну - ціни акцій відображають інсайдерську, тобто внутрішню корпоративну інформацію.

За умов повної ефективності інформацію не можливо використати для арбітражу, оскільки вона в долі секунди закладається у котируваннях. Ви тільки-но почули про емісію національної валюти і думаєте, що зробите вдалу інвестицію, купивши якийсь банківський метал, але цього не станеться: за гіпотезою ефективності ринку більш обізнані і швидші трейдери вже заклали в курсі продажу позитивні очікування покупців. При цьому ризик можна виразити у стандартному відхиленні історичних цін на акції, метали чи облігації. Чим ширший діапазон коливань цін - тим більш ризикованими будуть інвестиції. Максимізувати дохідність портфелю інвестицій можна лише за рахунок збільшення ризику, а зменшити ризик лише за рахунок втрати дохідності.

Головний девіз гіпотези ефективного ринку - ви ніколи не обіграєте ринок, адже кожен наступний рух графіку котирувань є непрогнозованою випадковістю (random walk), на яку впливають мінливі новини і фундаментальні фактори. Механізм ціноутворення на фінансових ринках згідно з теорією Ю. Фами досить простий: позитивні чи негативні зміни макроекономічних, галузевих або корпоративних факторів через безперебійне поширення інформації формують у людей раціональні очікування, які прямо відображаються в спекулятивних коливаннях цін на активи. Відтак, ціна на актив дорівнює оптимальному прогнозу, як середньозваженому очікуванню усіх учасників ефективного ринку. Спекулятивні буми й обвали на фінансових ринках Юджин Фама називає аномаліями, які є проявами недосконалості реального світу, але цілком вписуються в методологію ефективності ринків - треба лише ускладнити модель.

Вчений, будучи істинним представником Чиказької школи вбачає в моделі ефективного ринку не просто ідеалізований погляд на ринок, а концепцію, від якої слід обов’язково відштовхуватись дослідникам, щоб максимально точно розрахувати ризики та очікувану дохідність будь-якого активу.

У 2000 р. він випустив книгу "Ірраціональний достаток", у якій розглядав причини та наслідки утворення "бульбашок активів", а вже в 2005 р. він сказав, що ринок нерухомості США сильно переоцінений.

Нобелівський комітет високо оцінив досягнення професора та відзначив його незаперечний вплив на розвиток фінансової думки. Фама довів відсутність залежності між цінами на активи в короткострокових періодах. Сила досліджень Фами полягає у тому, що він пропонує конкретні інструменти кількісної оцінки ризиків, але в ідеальному середовищі з раціональними агентами. Він підірвав віру керуючих активами в "патерни" - часові залежності цін на актив у короткостроковому періоді, озброївши їх новітніми інструментами розрахунку ризиків та очікуваної дохідності на основі статистики і теорії ймовірності.

Гіпотеза ефективних ринків опинилася під вогнем критики після світової фінансової кризи 2008-2009 рр., і багато експертів відмовилися від неї. Цікаво, що одним з критиків цієї гіпотези є якраз Р. Шиллер, який розвив цю теорію для довгострокового періоду і пізніше розділив Нобелівську премію з Ю. Фама.

Практичне застосування теорії

Гіпотеза ефективного ринку слугує основою для роботи фінансових аналітиків у стабільних економічних умовах, вона дає збій лише під час криз.

Внесок Юджина Фами в розвиток фінансового аналізу неймовірно прискорив такі структурні зрушення на Уолл-стрит як математизація трейдингу, більш адекватне ставлення до технічного аналізу, поява індексних фондів, які допомагали диверсифікувати ризики інвесторів. До учасників ринку прийшло чітке розуміння, що інвестиційні фонди, які демонструють надзвичайно високу дохідність, можуть робити це лише за рахунок нарощення ризиків. Доведення неможливості прогнозування котирувань у короткостроковому періоді дала поштовх активного використання статистичних методів у біржовій аналітиці.

Як пояснює Шведська академія наук, Ю. Фамаразом з Л.П. Гансеномта Р. Шиллером незалежно один від одного розробили новаторські методи вивчення ринкових цін на активи (наприклад, акції або облігації). Ці методи міцно увійшли як до класичних академічних підручників, так і в аналітичну діяльність професійних інвесторів. Зрозуміло, не існує ніякої теорії, яка дозволяла б з точністю передбачати ціни на біржі і, таким чином, була б для інвесторів Святим Граалем. Однак, як зазначає Нобелівський комітет, Ю. Фама, Л. Гансен і Р. Шиллер встановили ряд важливих закономірностей, що сприяють розумінню того, як і чому змінюються ціни на активи.

Праці

·        Fama E.F. The Theory of Finance / E.F. Fama, M.H. Miller- Hinsdale, Illinois: Dryden Press, 1972. - 343 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://faculty.chicagobooth.edu/eugene.fama/research/Theory%20of%20Finance/The%20Theory%20of%20Finance%20Preface%20and%20Table%20of%20Contents.pdf

·        Fama E.F. Foundations of Finance: Portfolio Decisions and Securities Prices / E.F. Fama. - Basic Books, 1976.

·        Fama E.F. Random Walks In Stock Market Prices / E.F. Fama // Financial Analysts Journal. - 1965. - Vol.21,No. 5. - Р. 55–59. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://www.chicagobooth.edu/~/media/34F68FFD9CC04EF1A76901F6C61C0A76.PDF

·         Fama E.F. The behavior of stock-market prices / E.F. Fama// Journal of busines. - 1965. - Vol. 38, No. 1.- Р. 34-105. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.jstor.org/stable/2350752?seq=1#page_scan_tab_contents

·         Q&A: Confidence in the Bell Curve - interview with Fama. - 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://www.dimensional.com/famafrench/questions-answers/qa-confidence-in-the-bell-curve.aspx

·        Fama E.F. Efficient Capital Markets: A Review of Theory and Empirical Work / E.F. Fama //The Journal of Finance. - 1969. - Vol. 25, No. 2. - P. 383-417. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://efinance.org.cn/cn/fm/Efficient%20Capital%20Markets%20A%20Review%20of%20Theory%20and%20Empirical%20Work.pdf

·        Fama Е.F. Common Risk Factors in the Returns on Stocks and Bonds/ E.F. Fama,  F.R. Kenneth //Journal of Financial Economics. - 1993. -Vol. 33, No.1. - P.3–56. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rady.ucsd.edu/faculty/directory/valkanov/pub/classes/mfe/docs/fama_french_jfe_1993.pdf

Відеоматеріали

·        Пряма трансляція оголошення лауреатів Нобелівської премії з економіки 2013 року. - Режим доступу: http://newsradio.com.ua/2013_10_14/Nobel-vskij-kom-tet-nazve-volodarja-prem-z-ekonom-ki-PRJAMA-V-DEOTRANSLJAC-JA/