Василь Васильович Леонтьєв

Автор: Редактор on . Posted in Нагороджені лауреати

Василь Васильович Леонтьєв (5.08.1905 р. – 7.02.1999 р.) – американський економіст російського походження. Лауреат Нобелівської премії з економіки 1973 року «За розвиток методу «витрати – випуск» і за його застосування до важливих економічних проблем».

Біографія

Василь Леонтьєв виріс у Петрограді у сім’ї професора економічних наук.

Навчався в 1921 – 1925 рр. у Петроградському університеті і отримав диплом економіста. Леонтьєв деякий час працював в університеті на кафедрі економічної географії. Продовжив освіту в Берлінському університеті. В 1928 р. отримав ступінь доктора філософії за дисертацію на тему «Економіка як кругообіг». З 1927 р. працював молодшим науковим співробітником Кільського інституту світової економіки. У 1928 – 1929 рр. В. Леонтьєв – економічний радник уряду Китаю в м. Нанкіні. У 1931 р. емігрував до США. У 1932 р. почав читати лекції з економіки  в Гарвардському університеті. У тому ж році Леонтьєв організував дослідницький колектив під назвою «Гарвардський проект економічних досліджень», який очолював до 1973 р. Одночасно Леонтьєв залишався професором Гарвардського університету, а з 1953 по 1975 р. – був завідувачем кафедри політичної економіки імені Генрі Лі.

 У 1975 р. перейшов на роботу в Нью-Йоркський університет. Через три роки він організував при університеті Інститут економічного аналізу і до 1986 р. В. Леонтьєв виконував обов’язки його директора.

 З 1970 р. – В.В. Леонтьєв був обраний президентом Американської економічної асоціації. Протягом 11 років очолював Економічне товариство при Гарвардському університеті. Крім Нобелівської премії, йому присвоєно почесні докторські ступені університетів Брюсселя, Йорка, Лувена, Парижа.

Теорія

Теорія міжгалузевого аналізу.Родоначальник теорії міжгалузевого аналізу економічних систем, радник багатьох урядів. Для наукової діяльності В.В. Леонтьєва, насамперед, характерні поєднання глибини економічного мислення із застосуванням математики, оптимальне поєднання теоретичного аналізу і прикладних економічних розробок, системний підхід. Починаючи з публікації в 1936 р. його першої статті, присвяченої методу "витрати - випуск", наукові твори Леонтьєва відрізнялися високою аналітичної строгістю і широким діапазоном інтересів до загальних економічних проблем. Хоча Леонтьєв сам є кваліфікованим математиком, він постійно критикує спроби застосовувати математичні теорії до пояснення світових економічних проблем. На його думку, економіка відноситься до числа прикладних наук, і її теорії можуть принести користь, якщо будуть емпірично здійснені в житті. Ця точка зору чітко простежується вже в його першій книзі "Структура американської економіки, 1919 - 1929 рр.: "Емпіричне застосування аналізу рівноваги" ("The Structure of the American Economy, 1919 - 1929: An Empirical Application of Equilibrium Analysis"), опублікованій у 1941 р. Ця вихідна робота, що викладає метод економічного аналізу "витрати - випуск", лягла в основу репутації Леонтьєва як видатного новатора в галузі економіки. Проте визнання його системи у світі, охопленому Великою депресією, прийшло не відразу. Найболючішими економічними проблемами тоді були хронічне безробіття і нестабільність капіталістичної економіки. Під час Другої світової війни, розроблена Леонтьєвим матриця «витрати - випуск» для економіки Німеччини служила для вибору цілей ВПС США. Аналогічний баланс для СРСР, розроблений Леонтьєвим, використовувався владою США. У цей час безробіття як проблема зникла, але після війни знову різко загострилася. Ось тоді-то вперше Бюро статистики праці Сполучених Штатів звернулося до Леонтієвого методу "витрати - випуск". Спочатку в 1939 р., а потім в 1947 р. модель Леонтьєва була використана для того, щоб передбачити, як загальна зайнятість і зайнятість по секторах буде змінюватися в міру того, як економіка переходить від миру до війни і назад. Економіка роззброєння також згодом стала одним із предметів дослідницької діяльності Леонтьєва, глибоко цікавила його все життя. Менш ніж за 10-річчя після роботи, проведеної Бюро статистики праці, метод Леонтьєва став головною складовою частиною систем національних рахунків більшості країн світу як капіталістичних, так і соціалістичних. Він застосовується і вдосконалюється досі урядовими та міжнародними організаціями й дослідницькими інститутами в усьому світі. 

Теорія загальної рівноваги. Аналіз за методом "витрати - випуск" належить до тієї галузі економіки, творцем якої був французький економіст XIX ст. Леон Вальрас, і яка відома як теорія загальної рівноваги. Вона ставить у центр уваги взаємозалежність економічних відносин, представлену системою рівнянь, що виражають економіку як єдине ціле. З самого початку своєї роботи Леонтьєв визнавав систему взаємозалежностей Вальраса. Але до систематичного застосування цих взаємозалежностей на практиці аналіз загальної рівноваги не використовувався як інструментарій у процесі формування економічної політики. До нововведень Леонтьєва головним методом в основному потоці економічної науки був аналіз часткової рівноваги, що ставить в центр уваги невелике число змінних.  Леонтьєв удосконалював свою систему протягом 50-х і 60-х рр. З появою більш складних комп'ютерів він збільшував кількість секторів і звільнявся від деяких припущень, насамперед від умови, що технічні коефіцієнти залишаються незмінними, незважаючи на зміну цін і технічний прогрес. Щоб дослідити проблеми економічного росту і розвитку, Леонтьєв розробив динамічний варіант перш статичної моделі аналізу "витрати - випуск", додавши в неї показники потреб у капіталі до списку так званого кінцевого попиту або кінцевих продажів. Оскільки метод "витрати - випуск" довів свою корисність у якості аналітичного інструменту в новій сфері регіональної економіки, шахові баланси почали складатися і для господарства деяких американських міст. Поступово складання таких балансів ставало стандартною операцією. У міністерстві торгівлі Сполучених Штатів, наприклад, управління міжгалузевої економіки почало публікувати такі баланси кожні п'ять років. Організація Об'єднаних Націй, Світовий банк і велика частина урядів, включаючи уряд Радянського Союзу, також включилися в роботу щодо застосування аналізу "витрати - випуск" як найважливішого методу економічного планування та бюджетної урядової політики. За 1959 ЦСУ СРСР розробило звітний міжгалузевий баланс у вартісному вираженні (у 83 галузях) і перший у світі міжгалузевий баланс у натуральному вираженні (за 257 позиціями). Одночасно розгорнулися прикладні роботи в центральних планових органах та їх наукових організаціях. Перші планові міжгалузеві баланси у вартісному і натуральному вираженні були побудовані в 1962 р. Далі роботи були поширені на республіки і регіони. За даними 1966 р. міжгалузеві баланси були побудовані у всіх союзних республіках і економічних районах РРФСР. Радянськими вченими були створені заділи для більш широкого застосування міжгалузевих моделей (у тому числі динамічних, оптимізаційних, натурально-вартісних, міжрегіональних та ін.). Аналіз за методом "витрати - випуск" залишається не менш продуктивним інструментом і при фундаментальних економічних дослідженнях, в області яких Леонтьєв продовжував працювати на важливих напрямках. Наприклад, почавши, як і Вальрас, з незмінних технічних коефіцієнтів, Леонтьєв пізніше став застосовувати гнучкі коефіцієнти до цінових відносин і до технічного розвитку. У середині 50-х рр. він довів, що американський експорт містить більше трудовитрат, ніж імпорт, кинувши тим самим виклик основному догмату теорії міжнародної торгівлі. Відомий як "парадокс Леонтьєва", цей фундаментальний принцип став джерелом більш глибокого розуміння структури торгівлі у відносинах між країнами. У 70-х і 80-х роках у СРСР на основі даних міжгалузевих балансів розроблялися більш складні міжгалузеві моделі та модельні комплекси, які використовувалися в прогнозних розрахунках і частково входили в технологію народногосподарського планування. За декількома напрямками радянські міжгалузеві дослідження займали гідне місце у світовій науці. Водночас Леонтьєв чітко розумів, що теоретичні розробки радянських учених не знаходять практичного застосування в реальній економіці, де всі рішення приймалися виходячи з політичної кон'юнктури. Західні економісти часто намагалися розкрити "принцип" радянського методу планування. Вони так і не досягли успіху, так як досі такого методу взагалі не існує. Успіх Леонтьєва у застосуванні моделей економічного аналізу "витрати - випуск" неабиякою мірою пояснюється його видатними здібностями як економіста широкого профілю, що має різноманітні інтереси в багатьох областях, таких, наприклад, як теорія міжнародної торгівлі, теорія монополії, економетрика. Ставлення Леонтьєва до методології було чітко виражено протягом десятиліть його наукової діяльності. Він виступав проти "імпліцитного", як він це називав, економічного теоретизування, притаманного лінії Кембриджської школи (Джон Хікс і Кейнс). У книзі "Нариси з економіки: теорії і теоретизування" ("Essays in Economics: Theories and Theorizing", 1966) Леонтьєв писав: "Має значення, насамперед, доречність основних матеріальних посилок, здатність ефективно використовувати всі фактичні дані, наявні в розпорядженні, і визначити перспективні напрямки подальших теоретичних досліджень і емпіричних пошуків." Будучи одним з перших економістів стурбованих впливом економічної активності на якість навколишнього середовища, Леонтьєв навів у своїй Нобелівській лекції просту модель "витрати - випуск", що відноситься до світової екології, в якій забруднення середовища чітко фігурувало як самостійний сектор. Дослідження Леонтьєвим впливу різних економічних стратегій на навколишнє середовище і на розвиток світової економіки тривало й надалі. Проміжні підсумки досліджень у цій області були опубліковані в 1977 р. у вигляді книги "Майбутнє світової економіки" ("The Future of the World Economy"). Його робота над проблемами світової економіки, особливо над міжгалузевими відносинами, продовжується під егідою Організації Об'єднаних Націй та Інституту економічного аналізу при Нью-Йоркському університеті.

Практичне застосування теорії

Ідеї В. Леонтьєва  використані при дослідженні впливу різних економічних стратегій на навколишнє середовище і на розвиток світової економіки.

Праці

Нобелівська лекція

·                   Wassily Leontief  (1973)Nobel Lecture: Structure of the world economy Outline of a Simple Input-Output Formulation [http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/1973/leontief-lecture.pdf]

 

Теорія ринкових структур (Industrial Economics), конкуренція, ринкова влада

 

·                   Wassily Leontief   (1966) Essays in Economics: Theories and Theorizing[http://www.jstor.org/stable/1236926?seq=1#page_scan_tab_contents]

Теорія регулювання

·                   Wassily Leontief  (1941)The Structure of American Economy[http://www.jstor.org/stable/1906819?seq=1#page_scan_tab_contents]

·                   Wassily Leontief  (1966)Input — output economics[https://en.wikipedia.org/wiki/Input%E2%80%93output_model]

 

Joomla Plugins