Ян Тінберген

Автор: Редактор on . Posted in Нагороджені лауреати

Ян Тінберген(12.04.1903 р.  – 9.06.1994р.) – голландський економіст, представник інституціоналізму.

Перший Лауреат Нобелівської премії з економіки 1969 року «За створення та застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» (разом з норвезьким економістом Раґнаром Фрішем).

Біографія

Ян Тінберген народився 12 квітня 1903 року в Гаазі в родині вчителя середньої школи, лінгвіста Дірка Корнеліуса й Жаннет Тінберген. Він був старшим із п'ятьох дітей. 1922–1926 рр. Я. Тінберген навчався на фізичному факультеті Лейденського університету, де у 1929 р. здобув докторський ступінь із фізики. Для проходження альтернативної служби був направлений на роботу в тюремну адміністрацію м. Роттердама, а потім у м. Гаага (з 1929), у Центральне бюро статистики при уряді Нідерландів. 1931 р. Я. Тінберген читав лекції зі статистики в Амстердамському університеті. З 1933 по 1973 р. працював професором економіки в Нідерландській школі економіки(м. Роттердам). Паралельно працював у Центральному бюро статистики, протягом 1946–1955 рр. Я. Тінберген – директор Центрального бюро статистики Нідерландів. Був експертом при Лізі Націй у Женеві (1936 – 1938 рр.), директором Центрального бюро планування уряду Нідерландів, урядовим радником низки країн, що розвиваються (ОАЕ, Туреччина, Венесуела, Сурінам, Індонезія, Пакистан). 1947 р. Я. Тінбергена обрали президентом міжнародного економетричного товариства. Я. Тінберген був нагороджений премією імені Ерезма (Роттердамського) Європейського фонду культури (1967) і мав більше двадцяти почесних наукових звань різних університетів і коледжів.  Помер науковець 9 червня 1994 року в Гаазі.

Теорія

Економетричні дослідження. Я. Тінберген один із перших почав застосовувати математичний апарат до вивчення економічних процесів і створювати моделі для їхнього опису. Разом із колегами-економістами (включаючи Р. Фріша) заклав основи економетрики, що поєднала статистику й економічний аналіз.Корисність кількісних моделей в економіці у сучасному науковому світі рідко викликає сумніви чи критичні зауваження.  Адже сама економіка стала кількісною наукою, уякій ліричні метафори на кшталт «невидима рука ринку» Сміта чи «демонстративне споживання» Веблена поступилися місцем багатоповерховим алгебраїчним формулам, запозиченим із квантової фізики. Просте розуміння економічних концепцій виявилося недостатнім для Яна Тінбергена і його послідовників. Замість філософських роздумів, вони прагнули конкретизації та чіткої системи рівнянь, що дадуть змогу поставити силу економічної думки на службу урядовцям.Завдяки методикам Яна Тінбергена у словниках регуляторів усіх країн світу назавжди закріпилися такі поняття, як цілі та інструменти економічної політики. Цілями (таргетами) нобелівський лауреат називає макропоказники, на які прагне впливати орган державної влади в умовах ринкової економіки (інфляція, валютний курс або рівень зайнятості). Тоді як інструментами є ті економічні змінні, що підлягають прямому регуляторному впливові (облікова ставка, обсяг грошової бази чи державних видатків).

Тінберген вважав, що в посібниках економіки багато моделей, котрі мають виключно дидактичне значення і є надто спрощеними картинами економічної реальності. Він пропонував кардинально змінити роль моделей із простих помічників для ілюстрування концепцій на кістяк для зваженої економічної політики. «Проте моделі є лише скелетом економічних рішень, котрий потребує плоті та крові – здорового глузду і професійного знання деталей», – уточнював свою позицію нобелівський лауреат.

Тінберген вів дебати зі світилом економічної науки ХХ століття – Джоном Мейнардом Кейнсом. Цідебати серйозно сколихнули тогочасний науковий світ і стали поштовхом для подальшого розвитку економіки. Дискусія розпочалася після публікації Кейнсом статті «Метод професораТінбергена», у якій критикувалися нові регресійні методи голландського науковця, що були названі «статистичною алхімією».Однак, Ян Тінберген теж визнавав обмеженість та вузькі місця методу моделювання. У нобелівській лекції науковець застерігає колег від легковажного наслідування нової моди, якою стали в економіці лінійне програмування та математична алгебра. Перш ніж вирішувати економічну проблему методом багатофакторних регресій, Тінберген радить критично аналізувати структуру задачі, перевіряти достовірність даних та усвідомлювати всі припущення.

Тінберген розробив «гравітаційну модель міжнародної торгівлі», за якою інтенсивність торгівлі між двома країнами описується формулою, схожою на закон тяжіння Ньютона, у якому масу Землі замінено на внутрішній валовий продукт. Науковецьактивно обстоював ідеї поглиблення інтеграції, створення глобального уряду та світового центрального банку на базі реформованого МВФ.Під час кризи суверенних боргів країн третього світу, у 80-х роках минулого століття нобелівський лауреат розробляв ефективні шляхи підтримки країн, що розвиваються. Тінберген закликав розвинені країни до координації зусиль при наданні фінансової допомоги: «Поодинці країни зі своїми обмеженими ресурсами не можуть стимулювати економіку, але разом є шанс досягти успіху». Незважаючи на різні трактування технічних тонкощів наукового доробку Яна Тінбергена, світова економічна спільнота одностайно оцінює високе практичне значення його праць, наповнених вірою в результативну економічну політику.

Практичне застосування теорії

Наукові розробки та рекомендації Яна Тінбергена центральні банки активно використовують з метою таргетування бажаного рівня інфляції, де в якості інструменту економічної політики виступають короткострокові відсоткові ставки. Крім цього, важливим для ефективної реалізації бізнес-стратегій є використання «норми Тінбергена», згідно з якою відношення між найбільшим і найменшим доходом у компанії не має перевищувати 5, інакше діяльність фірми буде контрпродуктивною.

Праці

Нобелівська лекція

·         J. TinbergenThe Use of Models: Experience and Prospects / Lecture to the memory of Alfred Nobel, June 17, 1970 / [http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economicsciences/laureates/1969/tinbergen-lecture.html]

 

Економетричнідослідження

·         Тинберген Я., Бос Х.  Математические модели экономического роста : пер. с англ. / Я. Тинбэрхэн, Х. Бос ; ред. М. М. Голанский. — М. : Прогресс, 1967. — 174 с.

·         Тинберген Я. Использование моделей в экономике: опыт и перспективы / Ян Тинберген // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. : Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. Т. V, кн. 1. Всемирное признание. Лекции нобелевских лауреатов / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. — М. : Мысль, 2004. — С. 36–48.

 

Теорія циклічних коливань та економічного зростання

·         Тинберген Я. О методе статистического исследования делового цикла. Ответ Дж. М. Кейнсу / Я. Тинберген // Общая теория занятости, процента и денег. Избранное : [пер. с англ.] / Джон Мейнард Кейнс ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина]. — М. : ЭКМОС, 2009. — Ч. III. — С. 444–458.

·         Towardsbalanced international growth. Essays presented to J. Tinbergen / J. Tinbergen ; ed. H. C. Bos. — Amsterdam ; London : North-Holland publ. co, 1969. — 329 р. [http://www.jstor.org/stable/2720648?seq=1#page_scan_tab_contents]

 

Теорія економічної політики

·         Tinbergen J On the Theory of Economic Policy.– Amsterdam: North Holland, 1952;  Tinbergen J. Economic Policy: Principles and Design, 1956.

 

Joomla Plugins