Вільям Шарп

Автор: Олександр on . Posted in Нагороджені лауреати

1990 р. Вільям Шарп

Вільям Шарп (16.04.1934 р.)– американський економіст.

Лауреат Нобелівської премії 1990 року «За внесок у теорію формування ціни фінансових активів» (разом із Г. Марковіцем і М. Міллером).

Біографія

Вільям Шарп народився в Бостоні (штат МассачусетсСША. У 1955 році після закінчення Каліфорнійського університету В. Шарп одержав ступінь бакалавра за спеціальністю «економіка», а через рік – магістерський ступінь. Після недовгого перебування на військовій службі В. Шарп почав працювати економістом у компанії «РЕНД корпорейшн». Працюючи в корпорації, Шарп захистив у 1961 р. докторську дисертацію в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі з «економіки трансферних цін».

У 1961 році В. Шарп перейшов на викладацьку роботу в Школу бізнесу при Вашингтонському університеті в м. Сіетл. Одночасно продовжував розробку моделі ціноутворення капітальних активів. Свій новий висновок він виклав у статті «Ціна капітальних активів. Теорія ринкової рівноваги в умовах ризику», опублікованій у 1964 році. У ній подаються постулати широковідомої нині моделі ціноутворення капітальних активів (Capital Asset Pricing Model – CAPM).

В. Шарп описав основи цінової моделі, що набула широкої популярності, а також акціонерного капіталу. В основу розробленої ним моделі покладено припущення, що індивідуальний власник акцій (інвестор) може уникнути ризику шляхом комбінації позикового капіталу, а звідси й дібраного портфеля ризикованих цінних паперів.

У 1970 р. Шарпа запросили викладати до Вищої школи бізнесу при Стенфордському університеті. У 1976 – 1977 рр. він був залучений до роботи організованої Національним бюро економічних досліджень (НБЕІ) групи з вивчення питань, пов’язаних із достатністю  банківського капіталу для процесу інвестицій.

У 1986 р. Шарп тимчасово залишив Стенфордський університет для організації власної дослідно-консультаційної фірми «Шарп-Расел-різерч», метою якої була розробка  рекомендацій для страхових, пенсійних, благодійних і інших фондів та організацій, що спеціалізуються в розміщенні цінних паперів.

Шарп у 1980 р. був обраний президентом Американської фінансової асоціації.

Теорія

Теорія фінансових ринків. В. Шарп розділив загальний ризик інвестицій у цінні папери на дві частини: ризик систематичний і ризик несистематичний. Розробив модель оцінювання капітальних активів (МОКА) (Capital Asset Pricing Model – CAPM).

Систематичним він назвав ризик, пов’язаний зі станом фінансового ринку. У свою чергу, останній залежить від змін в економіці і фінансах країни, а також від змін у світовій торгівлі, міжнародному русі капіталів, стані валют. Ризик, пов’язаний із системою економічних і фінансових відносин, не можна перебороти за допомогою диверсифікації портфеля, що запропонував Г. Марковіц. Систематичний ризик в економічній літературі називають також недиверсифікованим або ринковим, і позначається він буквою ß – бета.

Несистематичний ризик ще має назву диверсифікований або портфельний. Його природа відрізняється від природи ризику систематичного. Інвестор може перебороти несистематичний ризик за допомогою диверсифікації портфеля. З цією метою він повинен вивчати фінансовий стан емітентів цінних паперів. Фундаментальний аналіз фінансового стану емітента спрямований на з’ясування можливостей банкрутства, дефолту, втрати капіталу й інших несприятливих ситуацій, що можуть виникнути в емітента.

Інвестори прагнуть підібрати такий «асортимент» цінних паперів, у якому ризик і дохідність збалансовані.

В. Шарп пояснює причину поділу загального ризику на дві частини різним впливом цих частин на очікувану дохідність. Цінні папери з високим ступенем систематичного ризику, тобто з вищою бетою, можуть принести інвестору вищий очікуваний дохід. Несистематичний ризик з бетою не пов’язаний, тому збільшення власного, тобто диверсифікованого, ризику не веде до зростання очікуваної дохідності. Інвестори винагороджуються тільки за рин­ковий, тобто систематичний ризик, несистематичний ризик не винагороджується.

Теорія оцінювання капітальних (фінансових) активів. В. Шарп запропонував модель оцінювання капітальних активів (МОКА) (Capital Asset Pricing Model – CAPM), на підставі якої корпорація може визначити ціну капіталу, тобто вартість придбання капіталу, необхідного для ведення підприємницької діяльності. Інвестор, що вкладає свій капітал у цінні папери, випущені корпорацією, на основі МОКА визначає його дохідність з урахуванням ризику.

Модель, як і будь-яка теоретична концепція, заснована на абстракції, тобто на багатьох допущеннях. Модель передбачає досконалий, ідеальний ринок цінних паперів (perfect market), тобто:

інформація є однаково доступною для всіх інвесторів;

усі цінні папери, що мають ризик, обертаються публічно;

податків і операційних витрат немає;

інвестори можуть давати гроші в позичку і позичати за безризиковою процентною ставкою.

Особливість моделі полягає в тому, що вона дає можливість визначити зв’язок між ризиком і дохідністю цінних паперів.

Портфель складається з множини цінних паперів, кожен з них вносить свою частку в певний ризик й очікуваний дохід.

Теорія вибору цінного папера без ризику. Ідея виділення цінного папера, що не містить у собі ризику (Risk Free Asset – Rf), належить Г. Марковіцу. Стандартне відхилення за таким цінним папером дорівнює нулю.

Дохід має бути:

а) стабільним;

б) заздалегідь і точно визначеним.

 Жодна корпорація таких паперів в умовах ринкової економіки емітувати не зможе. Такий цінний папір може випускати тільки держава. Облігація, емітована державою, приносить фіксований дохід, виплата якого гарантована податками, що надходять у бюджет. Проте це твердження досить сумнівне. По-перше, дохід за державною облігацією може бути знецінений інфляцією. По-друге, в історії державних боргів були неодноразові випадки відмови держави від своїх боргів, їх пролонгування, зниження процентних ставок.

Г. Марковіц вважає, що не кожну державну облігацію мож­на вважати безризиковою. На його думку, безризиковим може бути тільки тримісячний казначейський вексель, що продається з дисконтом. Якщо інвестор зберігає його у своєму портфелі три місяці, він отримає дохід за відповідною процентною ставкою. В. Шарп дійшов висновку, що практично безризикових цінних паперів у США немає, усі державні цінні папери є ризиковими з погляду одержання реального доходу. Уведення в модель безризикового доходу є абстракцією, теоретичною умовністю, що необхідна як відправна точка відліку, як певна база для визначення очікуваного доходу за цінним папером. 

Про ф’ючерсні контракти на основі фондових індексів та їхні властивості. Традиційний форвардний контракт – це угода, за якою продавець зобов’язується поставити покупцю узгоджену кількість товару до визначеної дати в майбутньому за зафіксованою (pre-speciflіed) ціною. Ф’ючерсним контрактом називається стандартизований форвардний контракт з додатковою умовою, що ціна поставки може переглядатися на кожен торговий день і прирівнюватися до ціни, за якою укладаються нові угоди. При кожному перегляді ціни одна з двох сторін сплачує іншій суму, що дорівнює різниці між новою і старою ціною. Ця процедура називається «фіксуванням варіаційної маржі» в результаті «переоцінки за поточною ринковою ціною» вартості контракту.

Предмет ф’ючерсного контракту на основі фондових індексів є фіксований портфель цінних паперів. Він дозволяє інвесторам займати довгі чи короткі позиції за диверсифікованими портфелями. Більшість із цих контрактів передбачають розрахунок готівкою.

Головна властивість ф’ючерсних контрактів на основі фондових індексів полягає в тому, що вони впливають здебільшого на диверсифіковані портфелі, а не на окремі види цінних паперів або біржових товарів. У цьому відношенні подібні контракти, схожі з взаємними фондами, пайовими трестами, пулами інвестиційних коштів на основі змішання фондових індексів чи індексованими фондовими опціонами. Усі вони призначені для надання інвесторам «пакетів» цінних паперів, що істотно знижує витрати, пов’язані з диверсифікацією. Зростання популярності всіх цих механізмів та інструментів серед інвесторів є, принаймні частково, свідченням того, що теорія економіки фінансів впливає на вирішення в сучасній економічній практиці проблеми ризику.

Друга характерна риса ф’ючерсних контрактів на основі фондових індексів представляє в цьому контексті особливий інтерес. Вона полягає в тому, що ці контракти є ефективним способом одночасного прийняття позитивної позиції з диверсифікованого портфеля і негативної позиції з безризикового активу. Фактично покупець такого контракту бере позикові кошти для того, щоб купити портфель паперів, у той час як продавець надає позикові кошти і приймає коротку позицію з цього портфеля.

Ф’ючерсні контракти, укладені на диверсифіковані портфелі, вимагають менших марж, ніж набір контрактів на окремі види цінних паперів, кожен з яких вимагає своєї маржі. Більше того, ф’ючерсні контракти на основі фондових індексів забезпечують переваги економії від масштабу з транзакційних витрат і підтримання бухгалтерського обліку.

Практично ф’ючерсні контракти на основі фондових індексів забезпечуються інструментами залучення позикових коштів для здійснення бажаних стратегій тих інвесторів, яким традиційні обмеження не дозволяють цього робити. До того ж, ці стратегії схожі з оптимальними стратегіями для інвесторів з високим допустимим ризиком у схемі початкового варіанта САРМ. Таким чином, існування подібних контрактів наближає реальні ризики капіталу до тих, які розглядають цю спрощену теорію рівноваги. Якщо це справді так, то ф’ючерсні контракти на основі фондових індексів можуть значно підвищити ефективність розподілу ризиків в економіці. 

Праці

Нобелівська лекція

·                        Sharpe William (1990) Nobel Lecture: Capital asset prices with and without negative holdings. – Nobel Lecture, December 7, 1990–  Режим доступу: http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/1990/sharpe-lecture.pdf

Теорія фінансових ринків

·                   Sharpe William F. A Simplified Model for Portfolio Analysis / William F.Sharpe // Management Science. 1963. – №  9 (2). – Р. 277–93. – Режим доступу: http://icmspecialist.com/wp-content/uploads/2014/01/Simplified-Model-of-Portfolio-Analysis-Sharpe.pdf

·                         Шарп У. Ф. Инвестиции : пер. с англ. / У. Ф. Шарп, Г. Дж. Александер, Д. В. Бэйли. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 104 с. – Режим доступу: http://vk.com/doc17742153_279530777?hash=b217b687819a56e07b&dl=1171d4df6bb2af0045

·                    Шарп У.Ф. Цены фиксированных активов при наличии и отсутствии отрицательных позиций / У. Ф. Шарп // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. : Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. Т. V, кн. 1. Всемирное признание. Лекции нобелевских лауреатов / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. – М. : Мысль, 2004. – С. 649–675.

Теорія оцінювання капітальних (фінансових) активів

·                   Sharpe William F. Capital Asset Prices – A Theory of Market Equilibrium Under Conditions of Risk / William F.Sharpe // Journal of Finance. – 1964. –  XIX (3). – Р. 425–42. – Режим доступу: http://efinance.org.cn/cn/fm/Capital%20Asset%20Prices%20A%20Theory%20of%20Market%20Equilibrium%20under%20Conditions%20of%20Risk.pdf

Теорія вибору цінного папера без ризику

·              Sharpe William F.  Asset Allocation Tools / William F.Sharpe. – Scientific Press, 1987. – Режим доступу: https://web.stanford.edu/~wfsharpe/aaap/wfsaaap.pdf

·                    Sharpe William F. Investments / William F.Sharpe,Gordon J. Alexander, Jeffrey Bailey. – Prentice-Hall, 1999.

·                    Sharpe William F.  Fundamentals of Investments / William F.Sharpe,Gordon J. Alexander, Jeffrey Bailey. – Prentice-Hall, 2000.

 

Joomla Plugins